РОЗВИТОК ФОНДОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

Для формування ринку цінних паперів Україна використовувала світову практику й почала створювати свою історію розвитку цивілізованого ринку. Дана історія починається з моменту прийняття в 1991 році Закону України "Про цінні папери й фондову біржу".

1992-1993 рр. - період появи перших українських акцій і перших торговців цінними паперами, а також Української фондової біржі (УФБ) (1991р.). До травня 1995 р. УФБ була єдиною офіційно зареєстрованою біржею цінних паперів в Україні, однак розвиток інфраструктури фондового ринку тривав за рахунок відкриття філій УФБ (в 1992 р. працювало 22 філії, 1994 р. - 27 філій, 2 регіональних центри). Учасниками торгівлі цінними паперами були фінансові посередники, які на фондовому ринку України представлені довірчими товариствами, інвестиційними фондами й компаніями, а також комерційними банками. За станом на початок 1995 р. в Україні функціонувало 228 комерційних банків, 500 довірчих товариств, і 500 інвестиційних компаній і фондів.

Варто зауважити, що перші цінні папери були виключно іменними, а всі операції з ними проводились у межах, окреслених емітентом. Фондові операції, як правило, не здійснювалися. Історія свідчить, що дохідність окремих ощадних сертифікатів досягала 400 % річ¬них у той час, як річна норма доходу становила всього 60 %.

На початковому етапі роботи фондового ринку обсяги операцій були незначними. В 1992 р. обсяг продажів акцій склав усього 33,6 млн. крб., в 1993р. - 3,4 млрд. крб. і в 1994 р. - 43 млрд. крб. Більш ніж тисячократний ріст вартості угод пояснюється не стільки збільшення масштабів, скільки п’ятисоткратним зростанням цін протягом 1993- 1994 рр.. Можна вважати, що до 1995 р. фондовий ринок України перебував на початковому етапі свого формування.

Виконавчою владою в 1994 р. були вжиті заходи по істотному розширенню структури й ємкості фінансового ринку. До найважливіших заходів відносять розробку "Концепції функціонування й розвитку фондового ринку України" і Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", а також рішення про випуск державних цінних паперів, емісія яких повинна була стати одним з діючих важелів фінансування дефіциту державного бюджету. Таким чином, до кінця 1994 р., в основному були закладені основи організаційної й законодавчої діяльності фондового ринку України.

Наступним етапом розвитку українського ринку цінних паперів стала масова приватизація 1994-1996рр. Видається Декрет Кабінету Міністрів "Про довірчі товариства" і Положення "Про інвестиційні фонди й Інвестиційні компанії". Відповідно, для акумулювання приватизаційних сертифікатів створюється цілий ряд інвестиційних фондів і довірчих товариств. На кінець 1995 р. в Україні діяло 680 інвестиційних компаній і фондів, з яких 252 одержали дозвіл Фонду державного майна України (ФДМУ) на комерційну діяльність; 900 довірчих товариств (з них 366 мали дозволу у ФДМУ на представницьку діяльність із приватизаційними паперами) і 203 комерційних банків. З'являються фондові біржі: Київська міжнародна фондова біржа, Донецька фондова біржа. Однак внаслідок організаційного становлення нових бірж операції проводилися практично тільки на УФБ.

Також з'являються асоціації, які поєднують учасників ринку: Перша фондова торговельна система (ПФТС), що являла собою "електронну" біржу цінних паперів України й охоплювала всі найбільші регіони України й підтримувала роботу національної електронної системи торгівлі цінними паперами в режимі "onlіne", Українська асоціація інвестиційного бізнесу, Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв. Для депозитарно-клірингового обслуговування операторів ринку був створений Міжрегіональний фондовий союз.

Важливим кроком на шляху розвитку ринку цінних паперів в Україні стало створення в 1995 році Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), що виконує функції координуючого органа, почала здійснення єдиної державної політики по регулюванню складових національного ринку цінних паперів. І поява в 1996р. Закону ''Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні'', покликана забезпечити проведення єдиної державної політики з розвитку фондового ринку України, його адаптації до міжнародних стандартів, координації діяльності центральних органів влади в сфері державного регулювання ринку цінних паперів. Державне регулювання дозволило деякою мірою впорядкувати діяльність учасників ринку.

У структурі національного фінансового ринку найбільш динамічно розвивався фондовий ринок. В основному це було пов'язано із приватизацією державних підприємств, більш активним проведенням корпоратизації з наступною емісією цінних паперів новоствореними структурами.

Характерною рисою розвитку ринку цінних паперів в Україні в 1995 р. було стрімке зростання обсягів емісії державних цінних паперів. Цей процес відбувався навіть більш динамічно, ніж рух цінних паперів на фондовому ринку. Зокрема , в 1995 р. одержала початок практика випуску державних цінних паперів для покриття дефіциту державного бюджету України.

Етап фактичного становлення ринку цінних паперів почався з 1997 року. Надходження іноземних інвестицій забезпечило розвиток вторинного ринку пінних паперів, що привело до високих темпів зростання акцій українських емітентів і їхньої ліквідності.

Загальний обсяг торгів на організаційно оформлених ринках склав 15,81% до рівня 1996р. Загальний обсяг емісій акцій зареєстрованих в 1997р., склав 9970 млн. грн., тобто близько 74% всіх випущених цінних паперів.

Практично новим явищем для фондового ринку України стало розширення емісій облігацій підприємств. Обсяг зареєстрованих емісій цих облігацій 1997р. склав 116,4 млн. грн., або в 151,2 рази більше, ніж за попередній рік. Але при настільки значному збільшенні розмірів емісії облігацій їхня частка в загальній масі цінних паперів на ринку надзвичайно мала. В 1997р. емісія облігацій склала менш 0,9% від всієї емісії цінних паперів навіть без обліку ОВДП.

Фінансова криза 1997 року призвела до різкого зменшення іноземних інвестицій в українські цінні папери, внаслідок чого відбулося падіння курсу акцій.

Продовжувала розвиватися інфраструктура ринку цінних паперів. Через інтенсивність приватизаційних процесів і появи великої кількості акціонерних товариств збільшилася кількість договорів купівлі-продажу акцій. Це призвело до активізації реєстраторської діяльності. В 1997 році ДКЦПФР видала ліцензії 156 незалежним реєстраторам. Починають з'являтися інститути зберігачів і депозитаріїв. Було видано ліцензії 28 зберігачам і одному депозитарію. Збільшуються обсяги торгів на фондових біржах, однак на них проходять торги акціями тільки за участю Фонду державного майна й не здійснюються угоди вторинного ринку. Тривала робота з нормативно-правового забезпечення функціонування фондового ринку. Основна частина цієї роботи проводилася в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Розроблені й затверджені Комісією в межах її компетенції нормативно-правові й директивні документи стали основою для регулювання наступних областей діяльності ринку цінних паперів:

• регулювання й контроль роботи емітентів;

• організація й контроль діяльності торговців;

• регулювання й контроль торгівлі;

• реєстраторська, депозитарна й розрахунково-клірингова діяльність;

• надійний захист прав інвесторів;

• контроль і нагляд за дотриманням законодавства на ринку;

• підготовка фахівців для роботи на ринку цінних паперів.

В 1997 році з'являються перші українські фондові індекси, їх розраховують, як правило, компанії-торговці цінними паперами.

Ринок цінних паперів України за своїми параметрами в 1997 році, можна віднести до таких, що розвиваються. По-перше, це пояснюється низькою ліквідністю практично всіх цінних паперів, які обертаються на ринку. По-друге, капіталізація українського фондового ринку перебуває на дуже низькому рівні. Це можна пояснити низькою рентабельністю підприємств, їхньою великою заборгованістю, а також значною часткою держави в статутних капіталах більшості акціонерних товариств.

Дефіцит капіталу на українському ринку цінних паперів пояснюється, як нестабільністю соціально-економічного життя країни, так і нерозвиненістю інфраструктури ринку.

В 1998р. обсяги випуску цінних паперів в Україні зростали із прискоренням. За рік зареєстрований обсяг емісій цінних паперів досяг 12257 млн. грн., тобто було випущено майже стільки ж, скільки за всі попередні роки. Загальний обсяг зареєстрованих емісій на початок 1999р. склав 24508 млн. грн. (без ОВДП).

Характерним для 1998р. була зміна співвідношення між обсягами емісії, здійснених відкритими й закритими АТ. Якщо 1997р. Більше 75% акцій були емітовані закритими АТ, то в 1998р. більше 53% загального обсягу емісій доводилося на відкриті АТ.

Характеризуючи діяльність фондового ринку 1997-1998гг., потрібно відзначити, що за ці роки спостерігався найбільший обсяг торгів. Це пов'язано багато в чому зі зростанням числа відкритих акціонерних товариств, випуском облігацій і векселів. Фінансова криза 1996р. позначилася на торгівлі ОВДП, що у свою чергу відбилося на діяльності УМВБ. На позабіржовому ринку обсяг торгів практично не знизився, а угоди із цінними паперами підприємств - значно збільшилися.

В 1999 році випуск акцій зменшився у порівнянні з попередніми роками. Це пояснюється завершальними етапами приватизації й корпоратизації. Переломом в динаміці характеристик ринку цінних паперів можна вважати другу половину 1999 року. Це обумовлено такими факторами, як: пожвавлення внаслідок передвиборного наповнення економіки грошима; поліпшення зовнішньоторговельної кон'юнктури; активізація протекціоністських заходів. Крім того, на українську економіку позитивно вплинуло пожвавлення в російській економіці після девальвації.

Наступний етап розвитку фондового ринку України починається з моменту прийняття Президентом України Леонідом Кучмою Указу "Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України" від 26.03.2001, яким було схвалено "Основні напрямки розвитку фондового ринку України на 2001- 2005 року". Зокрема, основними напрямками розвитку фондового ринку в 2001- 2005рр. були:

- Посилення конкурентоспроможності фондового ринку України;

- Удосконалення системи регулювання ринку цінних паперів в Україні;

- Розвиток корпоративного керування;

- Розвиток інститутів спільного інвестування;

- Розвиток інфраструктури фондового ринку;

- Розвиток Національної депозитарної системи;

- Підготовка фахівців з питань фондового ринку й корпоративного керування.

2001р. - прийняття Закону "Про інститути спільного інвестування", створення й активний розвиток пайових і корпоративних інвестиційних фондів.

Протягом 2003-2005 рр. обсяг ринку акцій в Україні зріс з одного з найменших у Центральноєвропейському регіоні (10 % ВВП) – до близько 35 % ВВП, що є співставним з розміром ринків акцій Чехії, Польщі, Румунії. Між тим стрімке зростання капіталізації не відтворює реального зростання фондового ринку, оскільки лише близько 10 % акцій підприємств перебувають у вільному обігу. Наприкінці 2006 р. капіталізація ринку акцій складала 199 млрд. грн., а загальний обсяг торгів акціями становив 6,1 млрд. грн., що майже удвічі перевищує річний показник 2005 р.. Показник 2005 р. утричі перевищував за обсяг торгів 2004 р. Зростання показників спостерігається і в секторі облігацій. В 2006 році ПФТС (Перша фондова торговельна система) стала фондовою біржею.

Бібліотека інвестора
• ОСНОВНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФОНДОВОЇ БІРЖІ
• РОЗВИТОК ФОНДОВОГО РИНКУ В КИТАЇ
• РОЗВИТОК ФОНДОВОГО РИНКУ В ІНДІЇ
• ІСТОРІЯ ФОНДОВИХ БІРЖ У КРАЇНАХ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ